Упровадження інтерактивних
технологій на уроках біології
Учитель – той, який не затискує,
а визволяє, не пригнічує, а підносить,
не мне, а формує, не диктує, а вчить,
не вимагає, а запитує, переживає разом
із дитиною багато натхненних хвилин…
Януш Корчак
«Тільки творчо працюючи, вчитель може виховати творчо працюючого учня» - істина, відома всім.
Процес розвитку творчості та її прояви – такі ж індивідуальні, як кожна особистість. І який би генетичний спадок від батька не отримала дитина, все ж треба зазначити – творцем та інтелектуалом не народжуються. Все залежить від того, які можливості надає оточення для реалізації потенціалу, що в нас закладений.
Творчі здібності не створюються, а вивільнюються. Отже, вивільнити, спонукати здібності та творчі задатки до подальшого розвитку – пряме завдання вчителя.
Видатний психолог ХХ століття Л.С. Виготський наочно охарактеризував ситуацію різних способів навчання, запитавши: «Що важливіше – нагодувати з ложки дитину чи навчити її їсти?» Щоби навчити дитину мислити, треба навчити її діяти, причому свідомо. Дослідження останніх десятиріч переконливо свідчать, що діалогічна форма спілкування вчителя з учнями між собою в умовах колективної пошукової діяльності дає можливість не тільки розвивати мислення дитини, а й навчити її спілкуватися, оволодівати способами співпраці в процесі розв’язання навчальних завдань.
Потреби життя, шкільна практика дають нове розуміння навчання. Згідно із Законом України «Про освіту», Державною національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепцією загальної середньої освіти, ми маємо здійснити кардинальний перехід від традиційного інформаційно-пояснювального навчання, зорієнтованого на передачу готових знань, до особистісно-розвивального, спрямованого не тільки на засвоєння знань, а й на способи навчальної діяльності, розвиток творчої особистості учнів. Метою стає максимальний розвиток компетентності особи із саморегуляції, самоосвіти й самовдосконалення та виховання відчуття постійної потреби в цьому. Пошук нових форм і прийомів вивчення біології в наш час – явище не тільки закономірне, але й необхідне. У школі особливе місце займають такі форми занять, які забезпечують активну участь в уроці кожного учня, підвищують авторитет знань та індивідуальну відповідальність школярів за результатами навчальної праці. Розвиток пізнавального інтересу учнів – це процес, що включає інтелектуальні, емоційні й вольові елементи в певному поєднанні та взаємозв’язку. Працювати з учнями 5-6 класів, коли вони лише починають вивчати природничі науки на уроках природознавства, треба так, щоб у них не зник інтерес. У 7-11-х класах, де викладають більш важкий для розуміння матеріал, необхідно шукати такі форми роботи, які захоплять учнів практичною діяльністю з метою дослідження різноманіття проявів природи. Тому я обрала тему для самоосвіти, пов’язану з інтерактивними технологіями, яку можу використовувати на будь-якому уроці (і навіть етапі уроку) з користю для учнів.
«Інтерактивний» (від англ. inter – узаємний і act – діяти) – здатний до взаємодії, діалогу.
Інтерактивне навчання – специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу, у його центрі перебуває той, хто вчиться. Формування особистості та її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримано певних умов:
- створення позитивного настрою для навчання;
- відчуття рівного серед рівних;
- забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;
- усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;
- учень відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку.
Ці умови формують внутрішню мотивацію до навчання та спонукають учнів до саморозвитку й самоспостереження.
«Сутність інтерактивного навчання, - стверджують Н.Побірченко й Г.Коберник, - полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання».
Інтерактивність освіти сприяє формуванню як предметних умінь і навичок, так і загальнонавчальних, формуванню життєвих цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, самоаналізу й самоконтролю індивідуальної та групової діяльності.
Головна риса інтерактивного навчання – використання учнями власного досвіду під час розв’язання проблемних питань, надання максимальної свободи розумової діяльності під час побудови логічних ланцюжків, розвиток комунікативних якостей особистості.
Така технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації. Вона виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Саме тому під час такого навчання учні вчаться демократично спілкуватися з іншими людьми, критично й творчо мислити, приймати обґрунтовані рішення. При цьому до роботи залучаються всі учасники процесу, які працюють у групах в об лаштованому класі за підготовленим заздалегідь учителем матеріалом, із дотриманням процедури й регламенту, в атмосфері довіри.
Враховуючи вищесказане, можна визначити такі методичні особливості організації інтерактивного навчання:
- застосування проблемних ситуацій і формулювань;
- відповідна організація навчального простору, що сприяє діалогу;
- мотивація спільної діяльності;
- дотримання правил навчального співробітництва;
- використання комунікативних методів і прийомів;
- оптимізація системи оцінювання процесу й результатів спільної діяльності;
- розвиток навичок самоаналізу й самоконтролю індивідуальної та групової діяльності.
ВИДИ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці – від двох до шести осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу.
Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ під час фронтальної роботи – 1 хвилина.
Групові методи
- Робота в парах
Учні працюють у парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає
обміну думками й дозволяє швидко виконати вправи, які за звичайних умов є часоємними або неможливими (обговорити подію, твір, певну інформацію; підбити підсумок уроку, події тощо; взяти інтерв’ю один у одного; про- анкетувати партнера). Після цього один із партнерів доповідає перед класом про результати.
- Робота в трійках
По суті, це ускладнена робота в парах. У трійках найкраще проводити обговорення, обмін думками, підбиття підсумків чи, навпаки, виявляти несхожі думки.
- Змінювані трійки
Цей метод трохи складніший: усі трійки класу отримують одне й те саме завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один – у попередню. Вони й ознайомлюють членів новостворених трійок із доробком своєї групи.
- 2 + 2 = 4
Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять спільного рішення, потім об’єднуються й обмінюються знаннями. Як і в парах, тут також необхідний консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.
- Карусель
Учні сідають у два кола – внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються «попарні суперечки» кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази) або для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).
- Робота в малих групах
Найсуттєвішим у цій роботі є розподіл ролей: «спікер» - керівник групи (стежить за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), «секретар» (записує результати роботи, допомагає підбивати й оголошувати підсумки), «посередник» (стежить з часом, заохочує групу до роботи), «доповідач» (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати її роботи).
Можна сформувати експертну групу із сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а під час оголошення результатів рецензують і доповнюють інформацію.
- Акваріум
У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, у центрі класу, після обговорення доповідає про результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.
Фронтальні методи
- Велике коло
Учні сидять по колу й по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є охочі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.
- Мікрофон
Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний «мікрофон».
- Незакінчені речення
Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу «Можна зробити такий висновок…», «Я зрозумів, що…».
- Мозковий штурм
Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть аналогічні, думки з приводу проблеми. Учасники не критикують і не обговорюють думки до закінчення висловлювань.
- Аналіз дилеми (проблеми)
Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що утворюються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, «Чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?»).
- Мозаїка
Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).
РЕАЛІЗАЦІЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
Існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їхню ефективність нанівець.
Це насамперед такі:
Вступне заняття
На цьому занятті слід, по-перше, чітко та зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, розповісти учням про правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (на практиці їх було видано кожному учневі для вклеювання в зошит).
Правила для учнів
- Кожна думка важлива.
- Не бійся висловитися!
- Ми всі – партнери!
- Обговорюємо сказане, а не людину!
- Обдумав, сформулював, висловив!
- Говори чітко, зрозуміло, красиво!
- Вислухав, висловився, вислухав!
- Тільки обґрунтовані докази!
- Вмій погодитися і не погодитися!
- Важлива кожна роль.
Правила для вчителя
- Доброзичлива атмосфера на уроці.
- Сумлінна підготовка інтерактивного заняття.
- У роботі повинні бути зайняті всі учні, незалежно від рівня їхньої підготовки.
- Контроль за досягненням поставленої мети.
- Не перевантажувати урок (дві-три вправи).
- Поєднання різних методів навчання.
У процесі застосування інтерактивного навчання виникають різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне навести їх, щоби показати практичний бік інтерактивного навчання.
Отже, типові проблеми:
- Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо й має, боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: «У нас рідко запитують власну думку», «Чи цінна моя думка?», «А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?», «Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмета» тощо.
- Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їхню думку, рішення.
- Учень не готовий у процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.
- Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.
- Труднощі в малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а слабші учні відразу стають пасивними.
- Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок із метою завоювання «авторитету», привернення уваги.
Проте за умови вмілого впровадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, формують соціально важливі навички роботи в колективі, сприяють узаємодії, дискусії, обговоренню.
Під час застосування інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.
Як засвідчили результати моєї роботи, після запровадження цих методів можна констатувати, що учні:
- набули культури дискусії;
- сформували вміння приймати спільні рішення;
- поліпшили вміння спілкуватися, доповідати;
- підвищили рівень сприйняття навчального матеріалу;
- змінили рівень володіння головними розумовими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.
Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно зорієнтованого рівня.
ВИСНОВОК
- Застосування інтерактивних технологій навчання сприяє розвитку навичок критичного мислення та пізнавальних інтересів учнів.
- На уроках, де ми використовуємо ці технології, діти почуваються впевнено, вільно висловлюють свої думки та спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу.
- В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань.